"Весь свiт - театр",- сказав поет натхненно.
Це дiйсно так? Не знаю достеменно.
Менi здається, свiт земний - в"язниця.
Тут правила тюремнi, як годиться.
Елiта наша - пахани "в законi".
Чиновники - наглядачi "на зонi".
А решта люду - то є "шiстки" певно.
Їх гнобить влада, дурить досить ревно.
"Працюйте,-каже,- наживайте статки,
Шануйте нас, як матiнку i татка,
I буде вам "респект та уважуха",
Як за життя, так й на тiм свiтi, в Бога."
Куди не кинеш оком, всюди люди
Iз шкiри пнуться, прагнучи здобути
Матерiальнi блага цього свiту,
Та щоб собi пролiзти у елiту.
А що вельможi? Не в тюрмi, можливо?
Питання те ще!В тiм, це - не важливо.
Вони, сердешнi, геть не помiчають,
Що у душi своїй в"язницю мають.
У клiтцi золотiй, давно вiдомо,
Немає волi, лиш нудьга i втома.
Не вiд роботи втома, вiд утiхи,
I страх, що втратиш все, як прийде лихо.
Земна в"язниця згубна i пекельна.
Навколоземна - мертва i пустельна.
В нiй взагалi не вижити людинi.
Куди тiкати з Всесвiту? Ох, нинi
Думки мої сумнi i невеселi.
Як жити далi в цiй земнiй оселi?
Змиритися з тюремним iснуванням,
На волю потойбiччя сподiванням?
Все ж треба надіятися на краще! 
