Життя своє прожив неначе в казці,
Господь на небі казку цю писав,
Страждання знав і знав Господню ласку,
І вітер часто гнув, та не зламав.
І засипала снігом хуртовина,
Та я ішов, на зло усім вітрам,
Збивав до крові часто я коліна,
Але вогонь в душі моі палав.
Й Фортуна усміхалася до мене,
Ота, що долею усі зовуть,
Ви скажете:"Що у житті ще треба?"
-Прожить життя достойно, - не схибнуть.
Любові у житті я знав немало,
Із чаші пив в житті я біль і щем,
Згадав і серце знов закалатало,
Як цілувавсь під зоряним плащем.
Я згадую, як пахла дома м"ята,
Любисток, що за хатою росте,
Як пестила мене в дитинстві мати,
Ці спогади у серці, то святе.
Я згадую оту найпершу квітку,
Що дівчині я вперше дарував,
І посмішку іі оту чарівну,
Як вперше я іі поцілував.
Запрошення на перший з нею танець,
Коли від щастя й радості п"янів,
Коли від щастя серце калатало,
Й не міг сказати все що я хотів.
Як вперше проводжав іі додому,
Те вперше, що було в моім житті,
Я згадую ночами, й знову й знову,
Купаюся у вирі почуттів.
О, весни, весни юності моєі,
Багато я б за вас в житті віддав,
Я так скажу - Господь Святий на небі,
Життя мені прекрасне дарував.
Чудово! Нехай завжди душу і серце наповнюють ті дні щасливі!!!Доля довіку буде такою! Жити в любові і повазі, бажаю щиро,я Вам завжди! 
