ДО БОЮ!
Я зараз змагаюсь щодня із собою
За те, щоб дочасно не вийти із бою.
Я знаю, забракне і сили, і змоги
Аби в цім бою досягти перемоги.
Нехай! Не звикати страждати щоденно.
Нехай! Неспроможний творити пісенно,
Та слово своє до людей направляю
Бо в ньому і ним я любов прославляю!
Не кажу, що я люблю краще ніж інші
І я не один вірний обраній Жінці,
Та тільки Моя із мільярдів єдина,
Що мала би бути моя половина.
Це казка і мрія; це Віра й Надія;
Це серце, яке зрадить просто не вміє;
Це мова правдива без лесті та фальші,
Без дій помилкових на днини подальші.
Ми все розуміємо. Долі не зміниш.
Тому особливо всі зустрічі ціниш,
Бо хоч іще світить нам зірка кохання,
Та кожна із них може стати остання…
Ми смертні, не вічні. Свідомі ми цього
І просто від неба не ждемо нічого.
Назавтра ми впустимо сонце до хати,
Аби найдорожчих теплом зустрічати,
Аби не смутити їм душу собою,
Не можна здаватись! До бою! До бою!
08.06.2019
Гарна концепія, друже Петре! Здаватися не слід! 
Дрібниць у житті не буває! То ж будьмо! 
