| Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Віталій Назарук: ЗГОРІТИ У МИТЬ - ВІРШ | 
|   |   UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії | 
|   
 
 
 | 
 
 
 Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.. КОМЕНТАРІ Микола Серпень, 09.06.2019 - 18:07Віталію Теодосійовичу, друже, нам ще горіти і горіти...Коли з'являються такі вірші, то скоріше за все, до горизонту ой як ще далеко.         Віталій Назарук відповів на коментар Микола Серпень, 10.06.2019 - 07:27Дякую, Григоровичу! Так і буде!!!           Юхниця Євген, 08.06.2019 - 12:12а ще маю такий віршик з Вашої теми: Іти й піти. Нарешті і назавжди. У неглибокі і обвальні шахти. Водою не́стись, далі, без кінця. Сміятися у скибках кавунця. Усмоктуватися в гілки́ і квіти. По всесвітах частинками летіти. 20.03.19р. ( «Тим, хто повітрями стікає у повітря») Написав його , думав, що випадково, за 3 дні до смерті мами Віталій Назарук відповів на коментар Юхниця Євген, 08.06.2019 - 19:22Дякую Вам, пане Євгене! Мудрості у Вас багато! А мені щось таке пишеться уже кілька років. Життя іде до горизонту...       Юхниця Євген, 08.06.2019 - 12:10Как вечер - смерть всё явственней и ближе. Бессилие и нравственный покой? Хотел я жить и умереть в Париже... Теперь? - Осу не отогнать рукой. Ах, рядом суетятся молодые: Способнее, затейлевей, чем мы, Задорные, а главное - живые, Полезные отвагой для страны. Так строчки современные мобильные Вышвыривают штампы лет седых, Так цепи гор, угрюмые, массивные, Трещат от игр вулканов молодых. 2001 давно писав за це...((( | 
 |   
 | ||||||||||||||||||||||||||