Я за тебе усе віддам...
Я здолаю всі гори...
Пропливу я усі океани..
Ти віддала мені своє все.
Ти даруєш мені щастя,
щоб жити..
Ти даруєш мені сонце і небо..
Що повсякчас таке голубе..
Ти у снах моїх, мріях,
у спогадах всіх..
Ти моя.Ти моя Україно..
Ти мій краю,безкраїй,широкий..
Ти страждаєш,ридаєш..
Вже не три,не чотири вже роки..
Йде війна,у моїй Україні.
Гинуть люди,дівчата і хлопці...
Жінки гинуть,і ще й немовлята..
Під завалами тіл безіменних
багато,безмежно багато,багато..
І безкраї поля,що золотитися мали
б без краю..
Стоять собі й тихо ридають..
Усюди міни,міни,ГРАДИ..
Б'ють міномети, канонади...
Там замість душу полива вогонь..
А замість капелюхів важка каска..
Іде війна, і це не казка..
І гинуть люди у борні...
Вертаються ще і живі,тільки з полону..
Вже додому,вже додому..
Війна ж залишиться у них..
Ведуть на розстріл й не стріляють.
Рубають руки за тризуб..
І серце просто вирізають,а потім
тягнуть ще десь труп..
Реалії такі насправді..У нас не казка..
Не квартал..В нас не політиків забава..
Чи їх погана,чорна справа..
У нас щодня,лиш смерть і смерть..
Що врожаї свої збира багаті..
У нас війна,у моїй Україні..
Допоки я іще жива,я винна усім своїй країні..
Усе віддам,на все піду,усе залишу у біду..
Допоки миру не настане, допоки буду я жива..
Служити буду Україні..
Це моя мати. Це моя земля!!
