Сонце вдягається в колір гранату,
Втомлено тліє блакить у вогні,
Свіже повітря заходить в кімнату,
Відблиски теплі горять на стіні.
В хату забігли, в руках - подарунки,
Впали щасливі на ліжко м'яке,
Теплою ковдрою з ніжних цілунків
Вкрив моє тіло...жагуче...палке...
Знову і знову закохуюсь в душу,
І, наче вперше, від ласки тремчу,
Ти - моє сонце, ти море, ти суша,
Щастям напою тебе досхочу.
Знай, що мене сотворили для тебе,
Я твоя - квітка, ти - поле моє...
Хмари розсуну, якщо буде треба,
Знай, моє серце навіки твоє.
В світлі метелики тихо літають,
Вечір сповзає з балкону у дім,
В дім, де кохають, де завше чекають,
В дім, де лежить із довіри килим.
Сонце пішло непомітно із чату,
В домі навпроти погасли вогні,
Дивиться місяць з вікна у кімнату,
Тіні дерев розповзлись по стіні...
***
Приємно читати таку гарну лірику! 
