Мені вночі читала Муза вірші,
Ніколи ще в житті так не п"янів,
Все більше я закохувався, й більше,
Я весь тремтів від ніжних почуттів.
Моє серденько в грудях тріпотіло,
І почуття, несли мене десь ввись,
І так мені в ту мить чомусь хотілось,
З тобою наші мріі щоб збулись.
Я поруч відчував тебе, кохана,
Відчував дотик твій, твоє тепло,
Єдина ти моя, й така жадана,
Мені, в житті так гарно не було.
Душею я злітав між зорі в небо,
Із вуст твоіх п"янкі цілунки пив,
Й здавалося, Святий Господь на небі,
Нас бачив, й на любов благословив.
Душа моя, від щастя ,вся тремтіла,
Я знав, мені до ранку не заснуть,
І палко так мені тоді хотілось,
Тебе, до свого серця пригорнуть.
Від щастя в мене виростали крила,
Я вдячний за пісні твоі й вірші,
За те, що ти коханням розтопила,
Весь біль і смуток спраглоі душі.
