із краю-в-край земля раїнами укрита
звита
барвінком й споришами люля
привілля де блакиті вись краплинна
в незабудках
— не забудь мене... не забудь мене...
я твій Рай з лугів правотчих
я духу прадідівські очі...
шепочуть
вітри волинкою в промінні раннім
рахманні
зажаданні
перевеслять
думи жайвора з житами
попід тинами
люляють мальви...
з келиха любави
у винні вечори жагу вливають в маки
чар-овид смеркне...
левади цвіркотять таїння зорям
на дозорі
місяць кужіль впотайки пряде...
бліде проміння впліта в рожевизну жердель
сова рай-соння смиренно стереже
і вже
розчулена, розмачена Зоря вії підіймає —
світає
віє соло з гам кохання соловейко
п’янко...
щемко...
мрійко
сповиває солодава мла
лукава вилискує поміж лататтям Растивиця
не спиться
........не спиться
...............не спиться
ремінця Ладонька сплітає
із краю-в-край де Рай люляє Світовид
на вірвечках райдуги
і роси з нього падають у Рось
тут Русь п’є води
і врода розквітає ружами
примружені світання
в хмарі вливають чари
і Вітер чало-чвалий
се розбризкує у жито
зігріті
тумани ловлять літо
вихлювато
жар
чар-цвітом із Стожар
падає у руту
не збагнути
не забути
як світляки світліють в росах терпких
і в лугах
на щастя
моляться лелеки
іздалеку сни солодять медограй
і кроплять Рай
із краю-в-край
із краю-в-край
2013-07-24
Гарний твір! Мені дуже до вподоби! На мою особисту думку, країна це земля і люди. Від часів, коли князі збудували Софійський собор і дотепер, попри біди й негаразди, земля і люди ті самі були і є, і будуть. Ви написали про головне – про нашу прекрасну, незмінну країну, мовби створили мальовниче полотно авторськими художніми засобами, можливо, непростими для сприйняття, але такими, що пробуджують уяву та емоції. Чудовий вірш! Вам успіхів та добробуту!
Дякую Вам за такі розлогі родуми
Ви сказали істину - негаразди були, є і будуть, але між ними потрібно шукати сунички, щоби живити душу - вона завжди прагне купатися в гармонії і красі.
щиросердно дякую за таке гарне сприйняття
- так це ж вчора було - вірш написаний в 11 році - зараз в нас щось увірвалося і вже по іншому сприймаються вчорашні відчуття...
Дякую - розтлумачую = вихлювато - похідне від слова - вихляти (як собака чи відьма хвостом вихляє) - це коли ви на захдоді сонця бачите таке червоне небо (типу чар-цвіт) з масою розводів у різні боки
- в леваді цвіркотять це нам , але якщо їх там багато і Ви підніметеся високо - то будуть левади цвіркотіти - такий художній метафоричний образ левад... це ж поезія - в ній оживають всі речі...
Дякую щиро чому Україна - я живу в мисцині, яка стала колискую Русі - Рось річка, яка дала їй назву, територія в усі часи називалася - Поросся - мабуть ці рядки продиктовані генетичним шепотом...
--- і щоби кожний написав про свою місцину в історично-ліричному ключі було би файнео...
загальний настрій вгадується легко, а щоб побачити усю картину в деталях, то потрібен тлумач. раїни сподобались. гарні
*SELENA* відповів на коментар Ulcus, 01.06.2019 - 09:45
Дякую щиро ото ж - зрозуміла нарешті, що не до вподоби - якщо читати швидко і по діагоналі, як всі звикли, то потрібен тлумач... а якщо пливти повільно по змісту то можна і без нього обійтися...
Ulcus відповів на коментар *SELENA*, 01.06.2019 - 12:20
от навіщо ж так мене принижувати? чомусь вважала, що ви вже зрозуміли, що по діагоналі я не читаю взагалі. швидше - ніяк не читаю. от грішу таким іноді - почну читати твір, а він мені «не йде». тоді виходжу, не дочитавши, і не морочу нікому голови. вас читаю завжди скрупульозно, через те і написала свою думку вже давно - не для широкого читача такі твори, тому що лексика далеко не загальновживана. кожен в поезії шукає своє, тому подобатись усім просто нереально. не скажу, що шаленію від усієї вашої творчості, але мені вона цікава, принаймні, як нездійсненому філологу, а окремі твори подобаються зусібіч. і ще ви мені подобаєтесь як людина (наскільки можна про вас дізнатись із цього скупого спілкування) - ваша щирість, толерантність у висловлюваннях, розуміння і підтримка інших авторів.
*SELENA* відповів на коментар Ulcus, 01.06.2019 - 12:50
ой... ні в якому разі навіть в думка не було Вас принижувати - пробачте ради Бога.
Вірш писався і мені читається в дуже повільному темпі, тобто таке спокійна мелодія, тому я і так написала. просто є люди які швидко охоплюють текст, особливо профі чи інші категорії (та і ті, хто просто лайкає мало вдумуючись - не Вас стосується), мала наувазі.
а на мене Ваші коментарі і поради від яких віє щирістю теж діють живильно.
- я не ніколи і ні вчому (і впоезії теж) не ставила перед собою цілі подобатися (можливо не було такої необхідності) і грати на загал - я просто люблю її, просто так ні за що... (як і все інше до чого причетна).... лексика? - можливо від В.Стуса, якого я вважаю своїм хрещеним батьком в поезії - до нього, я не мало читала і не писала вірші українською - він мене залюбив в розмаїття української мови.
щиросердно дякую за осттанні слова - так це має бути кредо кожної людини...
я і вжитті ніколи не вприскувала отруту в чужу душу, хотя як Взнаєте стуації бувають різні, до того я ж Тілець - коли вривається моє терпіння - ліки для ворогів і ситуації...
ще раз пробачаюсь і вдячна Вам за відвертість і завжди рада підказкам, як філолога.
за дружбу і порозуміння
а що не довподоби? цікава думка з боку, тому що аля-фа-фа всі гаразд... я адекватно ставлюся до чужої думки, навіть критики...
до речі жостка (правильна) критика шліфує роботу музи...