Душе моя,душе моя-тебе так називаю,
тебе жоно моя мила одну я кохаю.
І бачу ось таким наше життя-
це я, це ти і наша дітлашня.
З тобою у двох-дорога не страшна,
з тобою у двох-життєва ноша не важка.
Обнявшись давай,но мандрувати по житті,
а ще зустрінем подоржніх-бо ми з тобою не одні такі.
Кохання нам з тобою ,дорогу прокладає,
і негаразди і сварки-все обминає.
Взявшись за руки,закружимо танок,
давай покажем,що таке сімя-для наших діточок.
Нарву на полі,дикі квіти польові,
і заплету у волоси твої,пахучі й чарівні.
Тебе кохаю з тобою хочу бути-до кінця,
в порозумінні і коханні,хочу прожить наше життя.
Тебе візьму за руку а ти візьми синів,
і Богу всі подякуєм,що він нас всіх скріпив.
А ще я вірю,що кохання з неба нам дано,
і прошу Бога-щоб у синів воно таке було.
