Життя жорстоке… часом забажаєш закричати,
Ти неспроможній, хоч в тебе серце рветься на шматки,
Війни жахіття… ніхто з нас, це не хоче сприйняти,
Бо прагне миру!Щоби стрічати ранки залюбки!
Тож ми ж є люди! Не якісь, в залізних клітках звірі,
Невже не здатні, порозумітись на цій планеті,
Жадібність, заздрість, нищить мир, давно нема довіри,
На жаль, сусід на нас, зневагу не трима в секреті.
Пройшло п`ять років, скільки воїнів лягло на війні,
Ніхто й не думав, що горітиме вкраїнська земля,
Чи мати знала, як співала колискові пісні,
Що син загине, на сході, де горять житні поля.
Хати – руїни, біль, журба, страждання материнське,
Чи зрозуміє, той, що не провів сина в солдати,
Скільки лукавства, весілля в барах,бризка Шампанське,
Ні той не буде, ніколи за іншими страждати,
Змінилась влада, хтось цього хотів, а хтось, зовсім ні,
Вклавшись на кріслах,збагачували шаленні статки,
Одна надія,спинить війну і повернуть синів,
Щоб мир повсюди! І щоб жодна, не плакала мати.
Хай світла мрія, сповиває кожне дитя, родину,
Треба повірить, іншого виходу в нас немає,
Щоби єдині! Лиш так збережемо Україну!
Хай наш народ, більше ніколи, горя не знає!
22.05.2019р.
ID:
836404
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.05.2019 09:11:09
© дата внесення змiн: 20.03.2024 06:05:10
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Запам"ятала я ці слова, часто вдумуюся у зміст цих слів...Та надією ми живемо.Хай збудуться всі наші надії. 
