Знов додому повертаюсь,
Де мене вже не чекають,
Хоч пройдуся ріднім гаєм,
У якому не пізнають.
Ще душею прихилюся,
Де ота, моя земля,
І заплаче, засміється
Серце..
серце щире, скрипаля.
Той скрипаль - ізнову грає,
Там, на вулиці рідній,
Де в травневому розмаї,
Залишилось стільки мрій.
Має він чарівні ноти,
Має скрипку чарівну.
Як заграє – враз поверне
Сад батьківський і весну.
Зазивай у рідну хату,
Знов скрипалику, гостей.
Щоби додому вернути
Українських, Всіх , дітей.
Анфіса Букреєва-Стефко
