Розкуйовджене волосся і розхристані дві плоті,
Пальці, дотики, долоні, спрага наче ватра в роті.
Наші янголи в сум`ятті, до вікна сором`язливо
Відвернулись і Амур лиш споглядав на грішне диво.
Вітер, хмари розірвавши, вмить насіяв нам любові,
Кров згустівши стала медом, серце вирвалось з неволі.
Проросла любов, аж груди, розривало те коріння,
Пристрасть, драма, погляд, стогін! Не кохання-божевілля!
Море диких почуттів в нас, нерозсудливість, блаженство,
Все відкрито і без фальші, без підробок, близько, чесно!
Проростало пристрасть-сім`я, листя в серце, лоза в душу,
І цілуючи знов губи, шепотів, що ніжно вкушу.
Вдих і видих, мед по венах і роса між теплих стегон,
Гріх затягував в безодню, крила прагнули до неба!
Та я зрісся з твоїм тілом, одне ціле, мов кущ в полі,
Корінці впустив кохання, у твій сад, я вдячний долі.
Мед потроху став вже кров`ю, янгол мій давно не в шоці,
Пригадалось, не забулось…Я ж кохаю тебе й досі.
То був день чи ніч, хто знає? Не скриплять вже двері раю,
Божевілля те в думках лиш, хоч все добре й пам`ятаю.
ID:
835639
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Еротична лірика
дата надходження: 15.05.2019 19:09:37
© дата внесення змiн: 03.01.2023 12:54:13
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
