Водила дорогами Доля мене
І міцно за руку в путі цій тримала.
Надіялась: вдача мене не мине..
Шляхів обводила, скажу я, чимало.
До щастя маршрут усе вибирала.
Та як же знайти серед безліч шляхів?
Людей, які поруч ішли, все питала,
Питалася навіть у вільних птахів.
Чомусь всі мовчали і тільки всміхались,
А Доля все далі і далі вела...
А, може, ще скажуть?-уважно вслухалась.
Стежина нелегка до щастя лягла...
Зморились в дорозі, присіли спочити...
(Я мрію свою так несла все життя)
Тут Доля сказала, що щастя це - ЖИТИ!
Таке ось зробила вона відкриття.
Та тут все непросто: не треба в нім тліти,
Запалену зірку нести крізь роки,
Робити добро і прощати уміти,
Плекати в серцях своїх ніжні ростки...
Неначе і просто, й непросто нам жити,
Та всі вибираєм ми різні шляхи.
Хтось може всім серцем когось полюбити,
А інший про це зна маленькі штрихи...
Чудовий вірш! 
Мудры рядки про життя...Таким воно э ы будуємо його йдучи у майбуття! 
