Ой, тече річка невеличка, йшла дівчина на місточок… А навколо квіти квітнуть, стрімкий погляд на горбочок А там, видно між дерев, її
коханий.Та чомусь із іншою милий, їй жаданий.Пелюстки ромашки, розвіював вітер вміло, по тілу мурашки. Лупить серце, немов у бубон, нема, як змовчати.Як бачити ту картину - хочеться кричати. Либонь вчора її пестив, дарував обручку. Що ж за ніч усе змінилось? Брав іншу за руку. Вітерець, то наче літній та душу не гріє. Зирить пташечка маленька, співати не сміє. Мов відчула біль дівчини, смуток в оченятах. Краплі сліз, то намистини, думки - бісенята. Пішли разом, обійнявшись, як це пережити? Як гордість не розтоптати й себе захистити? Вода блистить, думки - оси, що кому сказати… Вчора розпустила коси, навчилась кохати. Ой біда, що ж тепер буде та й що ж скаже мати?
Сонце високо яскраве, здавалось лукаве. А дно річки, мов манило, серденько страждало, загубився давно спокій, бо ж воно кохало. Тремтять руки, свинець - ноги, три кроки з місточка. Не сплете вона нікому гарного віночка. Летять пелюстки на воду, дівчина хитнулась. Прийми мене річечко, щоб зради позбулась. І не суди мене строго, його цінувала, не зможу жити без нього, бо ж його кохала. А вода мовчки рябила, синяву сховала, мов пелюшкою сповила, холодом проймала. Пташка на гілці тремтіла, пір’ячко згубила. Ой дівчино, нащо ж люба, ти таке зробила? І слова були ті, мов рідної матусі. Розстелилося волосся у водянім русі…..
2018р
Я й сама не знаю,Ніно,де я її чула,а може це вона колись в моїй душі появилась,і чогось запам'яталася. Бо ж я пам'ятаю,як жінки - вдови співали те, що десь чули,або й самі придумували і коли в них щось не виходило,я їм підказувала,як повинно бути далі...
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я Вас зрозуміла! Хай серце зігрівають теплі і щирі слова! Всі негаразди розвіються вітром,як полова! Успіхів Вам!
Ваш твір, Ніночко, я прочитала одним подихом із болючим
трагізмом. Хочу поділитися своїми враженнями.
Як для мене, це не просто рим. проза, а прекрасна Легенда
про білу водяну лілію. І подумки сама собі дописала:
Розпустилося волосся на воді листками,
Біле личко розцвіло ніжно пелюстками.
Наснаги, добра, здоров'я!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую,Галинко!Ваші слова -доповнення чудові! Гарне порівняння! Всього найкращого Вам!
!
Прекрасна поема.Написана чисто в народному стилі,
Гарно, дуже гарно. Читаєш і відчувається наше, рідне
украінське, таке болюче і таке близьке для кожного
у кого Украіна в серці.Спасибі за насолоду.
Щастя Вам, натхнення, любові. З Днем матері Вас.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00