Найкраще, що є на землі? Ну що ж, небесні ковалі
подарували,
хоч озирались злякано на зорі зрідка,
Не сумніви. О ні. Зусилля чималі
Затратили,
щоб нам сказати: музика це й жінка …
Оці, що в вишині, літаючи без крил,
Спочатку наддалекі, незнайомі,
А потім, коли вже не маєш сил,
Тобі протягують серця свої й долоні …
Шалений здогад враз мене здолав:
Не ті науки довго я вивчав,
Що музика і жінка як одна печаль,
Блаженна ніч і недосяжна даль …
Коли одна безтямно обіймає,
Інша тим часом струнами блукає,
Коли в одної нот політ захмарний,
Тим часом образ іншої печальний …
Але як жінка й музика єдині,
То ти пропав, бо не дано людині
Безмежжя того плід собі забрати.
Зустрів? Згориш. Та як можна віддати …
порівняти жінку з музикою може той
кохання якого до жінки трагічна симфонія
моє чергове шанування щодо сторінки
з повного поетичного видання кохання
до тої яка перманентно
затіняє власним єством світ
та ні ... все нормально ... дякую
дякую
дякую
