Тінькають синиці, цвірінькають горобці,
Сонце розлило навкруг теплі промінці,
І трава, й дерева розпускають листя,
У веснянім цвіті губиться обійстя.
В садочку під хатою абрикоси цвіт
Пелюстками білими сиплеться із віт,
Поруч розцвітає ніжно алича,
Ніби в нареченої вквітчана фата,
А позаду хати розцвітають сливи
Білосніжним цвітом чистим і красивим,
Під вікном – черешні, трохи далі – вишні
Розцвітають дружно, ніби тільки вийшли.
На клумбі під ганком пишно квітнуть квіти:
Нарциси, тюльпани й різні первоцвіти
Всіма кольорами й барвами веселки,
Що зайняли в просторі усі закапелки.
Хочеться дивитися на усі ці квіти
Милуватись ними і красі радіти,
Разом із весною молодіти й жити
І усе сильніше кохати й любити!
23.04.2019р.
Гарно, Павле. Так - жити б нам усім в любові і злагоді. Та недолугі іншої думки - не краса і мир, а статки, статки, статки... Лише про себе - кошель і шлунок, і все сьогодні!!!
Згоден з Вами. Може, це наслідки голодоморів і різного роду розкулачень та репресій українців, нащадки яких сьогодні "на коні"? Дякую за коментар і розуміння.