Через тиждень в нас Великдень,
Православні в церкву йдуть,
А на завтра - повний жидень:
З двох - єврея оберуть.
До Великодня ще тиждень
У природі, як завжди,
Насторожився Всевишній -
Кучкуватись йдуть жиди.
В Кучки жертви залюбки
Для Бога - з любов’ю:
Дверей й вікон косяки
Окропляли кров’ю.
Діток в давнину лякали,
Що їх в жертву принесуть,
Як ті дуже пустували,
Бо жиди їх заберуть.
Завжди холодно буває,
В цю весняну пору:
Дощить, вітер, замерзає-
Недорід говорить.
Знов не буде абрикос,
Цвіт весняний - в смутку,
П’яти - градусний мороз
На поверхні грунту.
Абрикоси поспішають
Цвіт до сонця свій послать
Тому часто потерпають
І без ягідок стоять.
Це природа, а що люди?
Де здоровий глузд узять?
Скільки можна скрізь і всюди
На ті ж граблі наступать?!
20.04. 2019 р., Київ
