Сад
Я –син землі, люблю всі пори року:
білу зиму і жовтий листопад,
червоне літо, весну синьооку
як теплим травнем розцвітає сад.
Тягар зимовий поскидавши з себе
дерева раді, що весна прийшла,
і тягнуть руки – віти аж до неба,
і просять в Бога сонця і тепла,
Стоять поважно посивілі вишні
вглядаються в далеку синю даль
немов дівчата з вечорниців вийшли
в руках тримають скинуту вуаль.
Неначе люди, що стомились бігом
сплять яблуні, облиті молоком,
і сіють пелюстками – білим снігом
вкривають гашеним вапном.
Земля убралась килимом зеленим
нема йому ні краю, ні кінця,
про щастя мріють сливи-наречені
засватані зібрались до вінця
Вінком жовтавим світиться калина,
у гурт побігли і її кортить,
ось-ось суцвіттям вкривається малина,
весь сад буяє, квітне і пахнить.
Ох як класно 
Щиро дякую Вам!
