Темний вечір. Дві свічки розрі́зали сутінки
Жовтим вогнем. Ти мене провела до кімнати
І манливо дивилась очима розпусними.
Кучері темні ховали обличчя. Я грати
Відчайдушно жадав твого тіла симфонію,
Вкласти удвох нас у ліжко, мене із тобою
Переплести на вечір, щоб злитись в гармонію
Танцю шаленого у площині горизонту.
Ледь торкнувшись обличчя прекрасного, місяця
Вроду затьмарить яке, я забрав шовк волосся
(Воно ніжило пальці мені). Грались бісики
В погляді панни чарівної. Повноголосся
Почуттів та емоцій навколо затьмарило
Все. І палкий поцілунок з’єднав двох жагучих
Та нестримних коханців. Нас струмом ударила
Пристрасть, в полон взяла. Дихання наше пекуче
Розпалило у плоті вогонь. Позбувалась ти
Одягу, наче пелюсток троянда. Руками
Безсоромними, хтивими рвав я його. Цвісти
Більше тобі не дозволив без мене. Шовками
Свого тіла накрила мене. І в бездонності
Моря твоєї краси потонув – твої хвилі
Накривали цілком. Грішний бал непристойності
Вічність тривав. В насолоді купалися милі.
В чорно-карій безодні я, розум втрачаючи,
Бачив себе. Наші рухи вже стали галопом.
Дві спітнілі людини, так щиро зітхаючи,
Рухались, наче останній раз перед потопом.
Ти мене накривала лавиною пристрасті.
Двоє коханців лежали знесилено. Очі
Лиш горіли. Скінчилися рухи поривчасті.
От тільки це був початок бурхливої ночі.
22:11 17.10.2017
Вінниця
Автор ілюстрації Євгенія Стрельченко
