Немало сходжено було доріг скрізь грози й палкі розмови.
Зволожені потом, слізьми та омиті краплинами крові.
Шляхи-доріжки розійшлись: прямо, криво, а десь і навпрошки.
Фальсифікація, адмінресурс, брехня збивають вже вершки.
Хоч нині наші люди можуть зрушити гору, знаю: мало.
Щоб пізнати світ зачин треба на майбутнє, ще він несталий.
Вельможний тот, хто увесь віддався цьому праведному ділу.
Хай буде славен чесний труд людини, якому все під силу.
Голубкою лети щастя наше назустріч несплячій весні.
Спинися у кожного на ріднім порозі в білому вбранні.
Вже досить народу бути в наркозі та рабськи впадати ниць.
Агонія душить владних істот, чекаючи стріл громовиць.
Істинно так! 
