Розписує сонце в багрянець картину -
Над бухтою лайнер, причал, кораблі.
Ти трудишся, зводиш міста, Україно,
І соняшник тягнеш до неба з землі.
Славутича хвилі і вітер здалека
Шевченкову пісню співають тобі.
Твій прапор - пшениця і небо над степом,
Звитяга і мужність в твоєму гербі.
Ще свіжа легенда у землях козацьких,
Як грізний полковник свій одяг роздер.
І крик твоїх коней під шабельний брязкіт
Відлунням далеким ми чуєм тепер.
В степах придніпровських, у центрі Європи,
Ти перша стрічала, спиняла орду.
І знову на сході вогонь і окопи,
І внуки козацькі відводять біду.
Там тане у битвах надія забродів,
Що шлях твій накреслить російський багнет.
На карті планети, між вільних народів,
Вже час вимальовує твій силует.
Ти юна, і тільки нарощуєш сили,
Сусідка стареньких, заможних країн.
Я вірю - чужинців в столиці осілих
Замінить відважний Тарасовий син.
Підніметься в травні на полі колосся,
Де грудень холодний розсіював сніг.
І жито комбайн покладе у покоси,
Де танк крізь окопи прорватись не зміг.
Від заходу хмарки пройдуть, Україно,
До самого краю твоєї землі.
І сонце допише багрянцем картину -
Над бухтою лайнер, причал, кораблі.
Розписує сонце в багрянець картину - Злітаючий лайнер, причал, кораблі. Ти трудишся, зводиш міста, Україно, І соняшник тягнеш до неба з землі. Талановито!
Щиро дякую, Валентино! І Вам також бажаю самих високих урядових нагород! А ще краще, мільйонних премій! Дуже приємно що зайшли в гості! Хай щастить Вам у всьому!
Патріотично. Ще сердитесь? Не хотіла вразити, жартувала, чесне слово. Тримала в руках і читала ваші "Конвалії". Відразу захотіла поговорити з земляком, висловити враження. Воно гарне. Пишеш так, ніби сам був там, на фронті. І цим дістаєш до серця. Бажаю натхнення і душевної рівноваги.
Оспівувана, словесно озвучена Україна.
Нажаль, кому ж Україну, ми віддаємо.
Чому ми зуміли, свій рід оцінить?
І з світу себе самі зведемо,
Бо в гурті неможем в мирі прожить.