У горі і радості поки...
Потухли принади столиць,
Заслання, неслава чи подвиг?
Молитва у тиші каплиць.
У долі нема половини,
Є ціле або черепки,
Тендітна підтримка дружини,
Це міцність і духу, й руки.
Напоєний травами Київ,
Лиш память в сибирських снігах,
Генерал молодий та вже сивий,
Пройшов наче тінь поміж плах.
Вона гонорового роду,
Не чула чужих умовлянь,
Кохання не має десь броду,
За нього заплачено дань
Стелились шляхи через дикі,
Все ж згадані Богом краї,
Судилося так їм прожити,
Хай буде. Бо більш ніж свої.
Роки, норовливі як коні,
Крізь терни життя - - лише мить,
Кохання живе до сьогодні,
Над каменем вітром бринить...
