Вдивіться хлопцям в очі неживі
Та по́гляди тримайте на світлини.
На небесах ці хлопці – вартові,
Спасти щоб нас від лихоліть лавини.
Кремлівських щоб катів брудні сліди,
Не виявив ти в себе у квартирі.
Із жінкою та з дітками завжди́ ,
Таланним у збере́женім був мирі.
Найменше, що ти зможеш в ці роки:
Людиною будь, совість щоб не спала.
І згадуй, кластимеш як ти квітки,
Чужих матусь, яких журба спіткала.
І по життю йдучи свій кожен крок,
Правдивим будь до себе та до інших,
Бо хлопчики коли йшли до зірок,
Заповіли нам мислити чесніше.
Поет є трошечки ідеаліст,
Та пі́сля маси згуб солдатів гідних,
Я впевнений – новий почнеться лист,
Історії людей від фальшу вільних!!!
Оригінал.
Смотрите нашим мальчикам в глаза.
Не отводите взгляд от фотографий.
Они с земли шагнули в небеса,
Чтоб нас спасти от тысячи несчастий.
Чтоб грязный след Кремлевских палачей
Ты не увидел у себя в квартире.
И чтоб с женой и дочкою своей,
Ты был счастливым, в сохраненом мире.
И малое, что можешь сделать ты,
Будь человеком, с совестью не спящей.
И возлагая каждый раз цветы,
О чьей то вспомни, матери скорбящей.
И каждый шаг по жизни проходя,
Себе не лги и не давай к другому.
Ведь мальчики, на небо уходя,
Нам завещали мыслить по иному.
Поэт немножечко идеалист.
Но после стольких жертв, бойцов достойных.
Уверен я, что будет начат лист,
Истории людей от фальши вольных!!!
Автор Віктор Залевський.
