З Донбасу хлопча їде вбитий додому,
Де він донедавна босоніж ганяв ...
А з ним офіцер їде, в горісній втомі,
Бо вчора з живим юнаком розмовляв..
Годину вони розмовляли бадьоро,
І бесіда та, як із сином, – проста.
Сміялись і мріяли що досить скоро
Вернуться з війни всі у рідні міста.
Лиш тільки ніяк не судилось хлопчині:
Вернутись живим і обняти близьких...
В донецькім степу ллється кров і донині...
І скільки ж губити нам їх нестарими?!.
P.S.
Ви просите нас: – Поверніться живими! –
Повірте, хотінням живем теж таким,
Та скільки ж Війна відняла молодими?!...
Що знали ми їх і скорбієм за ким!...
Оригінал.
С Донбасса домой, едет мальчик убитый,
В тот дом, где недавно он бегал босым..
И с ним офицер едет, горем убитый.
Он, только, вчера его видел живым..
Он только вчера час провел в разговоре,
С мальчишкой таким же как сын, по годам.
Шутили, смеялись, мечтали, что вскоре
Вернуться с войны по своим городам.
Да только мальчишке уже не судилось
Живым возвратится и близких обнять.
В донецкой степи много крови пролилось.
И скольких еще нам мальчишек терять?!.
P.S.
Вы просите нас : - «Возвратитесь живыми!»
Поверьте! — мы этого тоже хотим.
Но скольких забрала Война молодыми?!…
Которых мы знали, по ком мы скорбим.
Автор Виктор Залевский
