розмашисто,
як великі кравецькі ножиці
у певній руці –
розполовинив поспіхом крук
неба скупо одміряне полотно
і поривчасто, як у старому кіно,
сягнув за виднокруг
і зник несподівано
розповзається обопільно-не-зметано
навпіл круком розкроєне полотно,
розвидняється неба глибоке дно,
де місяця, як золотого ґудзика,
вже на чверть
крізь петельку простромлено,
і навмисно
скрізь порозсипано
зірок дороге заморське намисто
13.03.2019
дякую Вам за труд і увагу, пане КВолынский... зізнаюся Вам, що й сама іноді, читаючи бігло, не чую власних же віршів - бігло їх почути справді не виходить, так якось пишуться вони: поки не втрапиш з їхнім ритмом у співзвучність - нічого не покажеться...
люба пані Анно, дякую і приємно, що ми солідарні між собою - так, тут тільки образ, але це, здається, і є поезія насамперед?.. у Метерлінка, наскільки пригадую, прочитала, що побачити і передати "новий" образ - все одно що нову квітку придумати - гарний там у автора вислів, я ж приблизно смисл намагаюся передати