До мене раз прийшов сусід,
Повідує біду:
Мовляв, дружину я собі
Ніяк не віднайду.
Дівчата всі, як на підбір,
Та вибору – катма:
Одна – страшненька, дві – дурні,
Четверта – сатана,
Не здатна п’ята ні на що –
Ні в ліжку, ні – хазяйка,
А шостій той би підійшов,
Хто грибникує «лайки»,
Хижачки, мямлі, чи нудні,
Ще й хочуть, щоб я – на коні.
А в мене – пиво і хокей,
Не олігарх, не соловей,
Мені – порядку би, борщу,
І щоб ніяких там ушу.
Було, сподобалась одна,
Та носа задирає,
Я їй пургу щосил погнав,
Мов – одесную раєм,
Та не ведеться – казна що, –
Тешу їй кіл на лобі,
Що я відмовив іншим трьом,
Ще в маминій утробі,
Що кращих, аніж я, – нема –
Качався влітку недарма.
Їй на паркані написав:
«Виходь за мене, ти, коза!»
Я мовчки вислухала сплін,
Не знала, як зарадить.
Мо, має рацію і він,
Та й де шукати, справді?
ID:
829641
Рубрика: Поезія,
дата надходження: 19.03.2019 09:49:14
© дата внесення змiн: 21.03.2019 10:47:02
автор: Оксана Дністран
Вкажіть причину вашої скарги
|
