Я вимкнувся зі стін густого смогу,
І начебто вздовж галерей картин,
Мене несуть вперед путі-дороги
Крізь тінь лісів і польну широчінь!..
О, скільки дум моїх поглине простір,
Новими нотами природа зазвучить:
Не пасажир я – подорожній просто,
Якого манить далина у кожну мить!
Я видів: журавлі як улітали,
Книжковий наче, давній хутірець!
Бабусі поглядами як вітали
І добрістю м'яких, розчулених сердець!
Мигтіли скрізь міста життям кипучим,
Маленьких селищ ладний, тихий тон...
В путі щось мальовниче із блискучим, –
Вгоняло дещо у глибокий сон.
Я видів, як земля та небо цілувались
І як ласкає сонце квіти польові!
А хмари з водної гладіні відбивались,
Немов великі білосніжні кораблі!
Закохані не поспішаючи гуляли,
А хтось в кафе сидів без мислей і турбот.
І дітки весело і радісно там грали...
Але новий все скриє поворот!
Кудись знов тягнеться шлях дивний –
Картини знов з яскравих сноведінь!
О! Бачу чудо: граціозний, сильний
Несеться в полі стрімко білий кінь!
Все так красиво, чудернацько!..
Про красоту природи безліч є поем,
Та понеслись мої думки зненацька
Туди, де ба́йдужість є до проблем...
Сплелися смугами шляхи відомі,
Країну нашу славну ними перетну!
Бо мій маршрут давно знайомий! –
По Україні, прямо на війну...
Оригінал.
Я вырвался из стен густого смога,
И, словно у картинных галерей,
Меня несут, вперёд, пути-дороги
Сквозь тень лесов и широту полей!..
Ах сколько мыслей в голове закрутит,
И новой музыкой природа зазвучит:
Уже не пассажир - я просто путник,
Которого далекий край манит!
Я видел журавлей, летящих рядом,
И, словно с книжек, - старый хуторок!
Меня так провожали добрым взглядом
Старушки, что сидели вдоль дорог!
И пролетали города, с кипящей жизнью,
Поселков маленьких спокойный тихий тон...
Что-то в пути невероятно живописно,
А что-то просто так вгоняет в долгий в сон...
Я видел, как земля целует нежно небо
И как ласкает солнце яркие цветы!
А облака на водной глади отражались,
Как-будто белые большие корабли!..
Влюблённые так не спеша гуляют,
А кто в кафе сидит, без мыслей и забот...
Детишки весело и радостно играют...
Но скроет все мне новый поворот!
Опять куда-то тянется дорога -
И вновь картины, яркие, как сон!
И вижу чудо: сильный, грациозный
По полю скачет белый быстрый конь!
Все так красиво и невероятно!..
О красоте природы множество поэм,
Но мои мысли унеслись внезапно
Туда, где многим дела нет совсем.....
Кривой чертою пыльные дороги
Проходят сквозь прекрасную страну!
А мой маршрут, уже такой знакомый, -
По Украине, прямо на войну...
Автор Олег Фёдоров.
ID:
829092
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 15.03.2019 10:44:23
© дата внесення змiн: 03.05.2019 18:30:11
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
