ВСТАВАЙ ТАРАСЕ
О сизокрилий птаху візьми на крило своє!
неси, на Вкраїну на високі кручі Дніпра.
де навесні, рано -вранці ясне сонце встає
Із Днем народження привітати Кобзаря!
Реве ,Дніпро і зашуміли віттям діброви...
кличе ,журавлів додому до рідної землі.
від зимових снів, розкути кайдани, окови...
випрямити, спину не гнути у рабстві ярмі.
О блаженна зоре -моя мріє лебедина!
колисана колисковою із дитячих літ.
збуди, від сну Тараса де висока могила,
хай у рідній мові єднає український рід.
Поет , страждав на засланні у неволі ,
вболівав ,за братів і сестер... за Україну.
і що вітри, розпинають додолу тополі.
у зеленім гаю, росте у журбі калина.
Кобзар -титан і велет, що небо підпирає,
найвища гора ... вершина яка веде до зір.
а слово -зброя, ворогу голову стинає,
з джерела ,цілюща водиця з піднебесних гір.
Небесний дзвін, кличе на високі кручі Дніпра!
Заповіт, будить від зимового сну... всіх хто спить.
у перші дні, коли тануть сніги ...цвіте весна,
щоб іти слідом за ним, у слові дух воскресить.
Вставай ,Тарасе бо в Україні нині біда!
У Чорне море проливається козача кров .
Прийшли, непрохані гості... горить земля,
у попіл спалені степи, москаль воює знов.
і чортополох ,росте на занедбаній землі .
села ,оглухли...I калиновий сад вмирає,
не знаєш, хто є свій... а хто є чужий... всі в олжі,
мужі деруть чуби , а люд Месію чекає.
Чого зажурився Тарасе голубе сивий?
ніц не кажеш, куди якою дорогою йти...
ми проспали ,волю і долю йдем на могилу,
і щоб у твоїм слові істинний шлях віднайти.
М ЧАЙКІВЧАНКА
