Чуття спустошене на дні
Ніколи більш не повернеться,
А біль залишиться глуха
Серед довіри в серці.
Але на зламаній душі,
Ганебна мука в'є жахіття,
Страшна її гнила рука,
І очі мертві, і потворні,
Бажають ненависті, зла.
Зміни обличчя, світлий погляд,
Поглянь в якому ти багні,
Лиш темрява довічний спокій,
Стискає груди як земля
По колу водить і сміється,
Вмирає віра на руках,
А ти стоїш довіру грієш,
Як власне горе і печаль
На змія дивишся спокусливо,
Стискай його жахливе тіло,
Молися час прийшов на зміну,
Це твій спаситель, вірний брат,
Що цвях ударив в біло тіло,
Аж доки свічки пожовтіли
На дні ковтаючи свій пил,
Я маю власний, незбагненний світ.
