Легкий туман ліниво якось слався,
А ми ж чекали сонячного дня.
Та день в цей час у молоці купався.
Лиш час події швидко підганяв.
Чомусь тремтіли ноги...хвилювання,
А серце ось-ось вискоче з грудей.
Була ця зустріч зустріч перша і остання...
Напруга досягала апогей.
Це доля все зробила й споглядає.
Ну що сказать? Куди втекли слова?
(А час чекать не звик, все підганяє).
Не може віднайти їх голова.
Навколо притаїлось все в чеканні.
І дощ осінній тихо моросить.
Несказане лишилося в мовчанні...
Болюча ця розчарування мить.
Слова мовчать, але серця чекають,
Їм іноді так хочеться кричать.
Ріка життя тихесенько спливає,
Її не зупинити, ні догнать...
.
Стривожив Ваш вірш душу і серце.
Якби ж вернулись роки молоді!
Я б зустрічать пішов їх до околу
Та тільки ні. Невернуться ніколи
Бо тільки раз бувають у житті.
