|
Вчора ввечері хурделило… Веселився вітер, кружляв у танці з пухкими іскристими сніжинками. На ранок все потопало під білим пухом,
а деінде невеличкий морозець прикрив сріблястим інеєм. На гілках дерев лежали купи снігу, а кущі ж наче сховалися під широкими білосніжними шапками, як подивитися здалеку, вони ввижалися низенькими хатками.
З вікна, здавалося ледь нахилившись, можна рукою дістати грона калини. Її гілки добре нахилилися під вагою снігу, рум`яні грона виблискували на сонці. Олексій - висунувши голову з під ковдри, ще лежав в ліжку, задивлявся у вікно, любувався видом. Він з батьками проживає в п`ятиповерховому будинку, в двокімнатній квартирі на другому поверсі. Сьогодні пізно проснувся. Всі в клопотах у передноворічну ніч, а в нього ввечері, в центрі міста перше побачення з Вікою. Самому доволі дивно, як зміг зважитися на такий крок, знайомство через ОLX визивало усмішку.
А почалося це - десь близько місяця назад.
Олексій вже три роки поспіль працював диспетчером при Відділенні залізниці, мав непогану платню. Хоча й мав дешевенький ноутбук, з яким ходив на роботу, але давно мріяв собі купити сучасний комп`ютер.
Виваливши немаленькі гроші, як говорила його мама, задовольнив своє бажання. Встановивши його в кутку своєї кімнати, він задоволено крутився на комп`ютерному кріслі, катався на ньому від столу до вікна й назад. Мама сиділа в м`якому кріслі, посміхаючись з цікавістю спостерігала за сином,
- Ти тішишся, як дитя… Ну справді, як маленький…. Пригадуєш, як ми з татом, тобі на день народження купили іграшкову пожарну машинку на батарейках ? Скільки радості було! Навіть з нею ліг спати.…
Олексій зморщив носа, від спогадів блиском горіли очі, легка усмішка на обличчі,
- Пригадую, як зранку шукав, ледь не плакав. А ти її в коробку поклала й заховала під ліжко. Ох і сердитий я тоді на вас був. Це добре пам`ятаю.
Мати встаючи з крісла,
- Тобі треба кактус купити, поставити навпроти комп`ютера, кажуть на себе випромінювання забирає .
Поправивши русяве волосся, що спало на чоло,
- Я то не вірю в це, але може ти мені сама купиш. Це ж треба йти в магазин «Квіти», я чесно й не пам`ятаю коли там був.
Мати хитаючи головою заперечила,
- Е ні! Куплю, ще не такий, не сподобається. Он сорочку подарувала, то не догодила, ти вже сам синку, сам. А може, ще скажеш, щоб дружину тобі знайшла. Вже двадцять п`ять років минуло, то на роботі, то вдома, не бачу, щоб біг на побачення. Тому й квіти не купуєш. Дорослішай! Гадаю в дитячі ігри на ньому не будеш грати.
Олексій, задумуючись, задивлявся у вікно, правду мама говорить, треба дорослішати. Але ж не так легко знайти порядну дівчину, ну навіть молоду жіночку. Он на роботі Таня - така славна, розійшлася з чоловіком. Шкода дитину має та й старша на два роки, варіант відпадає. А де, ще можна познайомитися, в кав` ярні, де тусується молодь, не люблю ходити, не моє.
Через пару днів він повністю заглибився в комп`ютер. Задумав подивитися картинки кімнатних кактусів. Від кількості різних видів, розбігалися очі. Від простих з великими голками йому ставало моторошно, здавалося, що ось – ось вколеться. А квітучі - їх кольори йому нагадали весну, дуже сподобалися, краса та й годі, невже і в мене вдома можуть зацвісти ? Зацікавленість зробила свою справу, не вагаючись зайшов на сайт ОLX. Доволі здивувався, що в його містечку такий великий вибір кактусів. Йому сподобалося два кактуси, один з рожевими квіточками, а інший з темно - синьою квіткою. І поряд декілька маленьких, пухнастих кактусів в маленьких горшках. На жаль під кактусами замість ціни було написано - «ціна договірна» , він помітив, що адресат був один. О! Напевно прямо хтось займається цим.
Перед очима мелькала реклама, коли йому прийшла відповідь, для спілкування отримав телефонний номер. І чому не написати ціну відразу, хоча це майже не важливо та врешті передзвоню, це ж неважко зробити. Від здивування піднялись брови, коли почув молоденький голос й тут, же сам для себе несподівано надавив на червону кнопку. В емоціях,
- Фу - ти, дурень безтолковий! Злякався чи що? І від чого?
Чи від здивування, що почув молодий голос? Повівся точно, як хлопчисько – в душі себе картав. Такого, ще не було зі мною, але ж доволі приємний голос і хто вона, через яку зніяковів раптово?! В голові кружляла думка, а що можливо й правда продає кактуси, може така пастка, щоб познайомитися? Нині такий час, що дівчата можуть піти на хитрість, щоб зачепитися за що - небудь, познайомитися та згодом запросити на побачення. Поглянув на годинник, стрілки показували на двадцять першу, трохи запізно, але відступати бажання немає, скажуть якийсь *** передзвонив й виключився. Рішуче набрав номер.
Віка сиділа за столом, коли вдруге з телефону залунала мелодійна музика.
- Чи хтось жартує, чи помилково, – здивувалася вголос, побачивши той самий номер, що висвітився напередодні.
Дівчина, ще не збиралася лягати спатспати, хоча після випитої чашки кави настрій поліпшився та відчувала, що справи кепські, напевно підхопила вірус, часто чихала.
Почекаю, вирішила взяти на витримку, хай побіситься трохи. Та спохватившись, коли мелодія втретє закінчувалася, відповіла,
- Ало! Я вся уваги, слухаю вас!
Олексій намагався говорити спокійно, виважено,
- Доброго вечора пані! Ви вибачте, я дзвоню з приводу кактуса, ви продаєте?
В відповідь почув чихання, а потім відповідь,
Звичайно продаю, звичайно, навіщо б я подавала об`яву в ОLX.
Тут наче його біс штовхнув в спину,
- А, що кактуси вилікувати вас не в змозі, чую напевно хворі. Чи, то хтось інший?
Він сказав й відразу пошкодував про свою поведінку. Мама каже дорослішай, яке там , така безглузда поведінка роздратувала його, мовчав, чекав відповіді. На декілька секунд запала тиша. Потім тихо, наче десь здалеку, в телефоні почув чийсь жіночий голос,
- Випий чаю, він з лимоном. Ти ліки випила?
От халепа, точно хворіє, а я, як той ідіот й голосно в телефон,
- Ви мене вибачте я передзвоню через декілька днів, ви одужуйте.
- Я вам маякну, коли мені покращає. Вибачте, три дні, як подала кактуси на продаж, не думала, що так швидко хтось передзвонить, а тут і правда така напасть - грипую.
- До побачення. Видужуйте! - тихо видавив з себе. Й посміхнувшись, сам до себе вголос,
- А голосок милий… Ой, що це я, як кіт на сметану…
Треба було запитати ім`я, лягаючи спати, думав про неї , голосок милий, а з виду яка? Скільки років? Чи захоче зустрітися? А може заміжня? Вмить себе зупинив, а чи не забагато думок перед сном. Нарешті ж якось маю побачити кактуси, не буде ж пересилати поштою, це ж в одному містечку. Так, засинаючи, планував, завтра треба терміново йти в перукарню, бо вже дуже заріс, мама каже став схожий на Тарзана.
Минуло три дні… Ввечері він сидів за комп`ютером, зареєструвався на сайті » Фейсбук», шукав однокласників, коли задзвонив телефон й вмить замовк. О! Напевно вона, недовго хворіла, хто б ще міг бути. Всі ці дні думав про неї і чого й сам не знав. Її голос переслідував його.
О, як не заміжня, хай дасть адресу в фейсбуці, побачити б її, біленька, чи чорнява? І цікаво очі які? Хай би, як небо блакитні, світлі і привітні, тільки не чорні. Можливо ті квіти, кактуси, хоч і колючі та стануть єднанням долі. Голосно калатало серце, відчував, як у вухах і скронях стукає кров. Що буде, то буде, рішуче набрав номер телефона,
- Добрий вечір!
Йому відповів милий голос,
- Гадаю добрий!
Почувши, задоволено хитнув головою, продовжив,
- Мене звати Олексій. Мені сподобалися ваші два квітучі кактуси, один з них хочу придбати. Скажіть мені ціну і куди та в який час я зможу підійти, щоб його забрати. Який з них, я вирішу коли побачу, так можна?
Він почув в голосі переміну, відчував, що швидше за все зраділа. Мелодійний голос, наче витримав якусь паузу, потім сказала,
- До речі мене звати Віка. Ви знаєте, я сьогодні вночі їду до Києва на сесію, за три тижні повернуся, тоді й прийдете. Можна звичайно мамі сказати, щоб вас зустріла, якщо терміново, як ні, то тоді вже, як повернуся.
- Адресу дасте? - поспішив запитати.
- То вам терміново? - в голосі відчувалося здивування.
- Ні – ні… Гаразд приїдете з сесії, дасте про себе знати. Удачі вам!- сказавши , відчував, що повівся трохи безглуздо, навіщо було запитувати зараз адресу, чекав, що вона скаже.
- Добре, дякую, на добраніч!
Віка дивлячись у вікно замислилася, а може мені його заінтригувати, хай трішки почекає, ще передзвонить, здається молодий хлопець, не одружений. Загалом такі речі купують жінки - зробила висновки.
Вона зникла, а він все ще тримав телефон біля вуха. Йому, ще хотілося з нею поспілкуватися, почути той ніжний голос.
Після розмови - ще довго про щось читав за комп`ютером, відкривав інші сайти та те, що було перед очима, нічого не сприймав. Дивувався, якась магія, чи, що в її голосі, що так подіяла на мене.
Пройшов час…До Нового року залишилося три дні. Олексій, ще валявся в ліжку, коли задзвонив телефон, висвітився її номер. Ну нарешті… Скільки вільних вечорів, скільки й часу думками про неї. Навіть була думка за телефонним номером дізнатися адресу, якщо до Нового року не передзвонить. Як добре, що не забула, здавалося був спокійним та в душі відчував хвилювання.
- Добрий день, це я Віка, дзвоню з приводу кактусів.
Він намагався говорити бадьорим голосом, але спокійно сказав,
- Доброго дня ! О! До речі, коли дасте адресу, щоб я прийшов за кактусами?
- То ви не передумали! Гаразд, знаєте, зараз на часі підготовка до Нового року. Ну, прибирання, щось інше, треба щось смачненьке приготувати. Можливо ми це питання вирішимо після Нового року?
Олексій потягнувся в ліжку, відчув чоловічу силу, приємно, тепло на душі, хоч співай, весело до неї,
- У - ва, то ви вмієте готувати, напевно годите чоловікові, так?
Вона сміялася, сміх нагадав спів синички, чому зробив таке порівняння і сам дивувався такій кмітливості.
Після сміху, якесь шарудіння і її голос,
- Ще ні,! В мене чоловік в проекті, так через рік – другий. Мені іще півтора року залишилося вчитися, отримаю диплом, тоді вже можна й закохатися, а зараз не на часі.
Її слова його розсмішили. Ну і ну плани, подумав і сказав,
- А що… квіти цвітуть теж по вашій забаганці, бо ви їм наказуєте?
Запала тиша… Віка чомусь зніяковіла, вже тихо, не рішуче,
- Ви знаєте, ну гаразд, якщо ви не проти, прийдіть , завтра, чи після завтра, після обіду - для мене так зручніше, що скажете?
-Та, я хоч сьогодні і хоч зараз, в мене вихідний день. А завтра я на роботі цілий день, - запропонував не поспішаючи.
- Ні сьогодні відпадає, мама на роботі, а без мами я нікого в квартиру не впускаю, вибачте. А далі сплануйте самі, пропонуйте коли вам краще виходить. Щодо мене, я пішла в відпустку, тож кожного дня вдома .
- Віко, я тридцять першого числа з нічної зміни, виходить в цей день було б краще, що скажете? Хоча я розумію такий день, всі в клопотах, як ви кажете. Ви напевно десь зустрічаєте Новий рік?!
Йому здалося, що вона грає в мовчанку. Тихо… Не дочекавшись відповіді випалив,
- А давайте краще зустрінемося на площі біля ялинки - разом зустрінемо Новий рік, а потім , як ви не проти, підемо до вас, заберу кактус. Ви тільки скажіть, як я вас розпізнаю, може ви в фейсбуці зареєстровані, щоб вас побачив?
От телепень, сварив себе в душі, можливо в неї хтось є,
- Чи відкаже?
Почув легеньке хіхікання, вона весело сказала,
- Це, що спочатку побачення, а потім кактуси? Як розуміти вашу пропозицію?
Він замислився, відчував, що вона фліртує. Охе ці дівчата, напевно зовсім молоденька, стоп, але ж скоро закінчує навчання йі працює, значить років дев`ятнадцять – двадцять є - розмірковував. Раптово виключилася…
- Катастрофа - раптово голосно вигукнув на всю кімнату.
Злетів з ліжка почав віджиматися на полу. В голові гуділи бджоли; ні, як хочеш так і вважай та я хочу побачити, яка ти…
Твій милий голос то наче пташиний спів
Якби мав крила, то до тебе вже б летів
Нехай кактуси - як привід поєднання
Може й проснеться те почуття - кохання…
Вітром погнався в душ, сердитий сам на себе, дубовим віником шмагав, вже доволі розчервоніле тіло..
_- Зараз чекай, лиш не зникай, прийшов до тями, нехай так буде, хай буде спочатку побачення із вами, а потім… Так, досить базікати!
Задоволений вискочив з душу, швидко всунувся в штани й сорочку, набрав номер телефону.
В вухах наче оглух, задивляючись в одну точку, слухав мелодію Вона вже закінчилася , пішов повтор… Раптом почув її голос,
- Віко! Це я, Олексій! Давайте о двадцять другій зустрінемося, в центрі міста, біля ялинки.
Вони спілкувалися хвилин п`ять, домовилися, як розпізнають один одного….
При розмові морщила носика, моргала в дзеркало, що висіло на стіні, трохи збоку від комп`ютера. Її блакитні оченята сяяли радістю…
Коли попрощалися, Олексій рукою витер спітнілий лоб. Це, якесь божевілля, чим вона так манить ? Трохи терпіння - вмовляв себе, побачу, що то за пташечка….
Блиск кришталю на вікнах будинків мерехтів, переливався, вигравав різними кольорами вогнів, здалеку в гірляндах виднілися сяючі ялинки. Знову й знову чути веселу музику, сміх, час від часу неподалік вихлопи петард…
Олексій хвилюючись, підходив ближче до центру рідного містечка. Гаряче дихання в повітря спричиняло пару, яка від вітру прилягала до махрового шарфа. Йому здавалося, що від хвилювання втратить голову, сміявся про себе - мабуть, як подивитися збоку, виглядаю хлопчиськом. Та побачивши її , біля площі на сходах мерії, ледь не зашпортнувся. Ні - зразу не підійду, можливо й не вона, глянув на годинник, за п`ять хвилин двадцять друга, напевно вона…. Струнка, в чорному пуховику, під пояс, його низ і рукава біля зап`ястя виділялися білими стрічками, комір з лебединого пуху й така ж шапочка, з під якої виднілося русяве волосся. Здаля зирнув, так – так не чорнява, добре що стоїть навпроти вікна з ілюмінаціями- роздивлюся її. Ховав троянду під пальто, щоб не відразу пізнала його. Була домовленість, що він в руці буде тримати червону троянду.
На височеньких підборах чобітки придавали їй стрункості, подумав - як берізка під снігом, а які ж очі? І посміхаючись направився до неї……
Під сяйвом ілюмінацій,легке спілкування. Вони наче знали один одного не один рік, погляди бентежили серця. Він навіть не міг уявити, що знайшов ту, яка припала до душі. А її блакитні очі, про які він мріяв, час від часу при розмові, сяяли сонячним світлом. Краса губ, кольору стиглої вишні, манила доторкнутись. Гучні салюти й весела музика, підіймали настрій…
Пройшло два роки…. У передноворічну ніч, на другому поверсі однокімнатної квартири гучно грала музика. У своїй квартирі вони вперше удвох зустрічали Новий рік. На заскленому балконі мерехтіли яскраві ілюмінації, освітлювали оберіг молодої сім`ї – квітучі кактуси.
В кімнаті з телевізора чути промову президента. Віка, в пишній сукні задивлялася у вікно, пригадувала першу зустріч. Олексій підійшов до неї з двома фужерами апельсинового соку, ніжно поцілував в уста,
- Давай моя небесна феє, вип`ємо за нас! За наше майбутнє!
Кольорові салюти і феєрверки раз у раз іскрами освітлювали містечко ї їх щасливі обличчя. Він рукою ніжно обіймав за округлену талію, вкотре відчував тепло від погляду, топився в її блакитних, закоханих очах…..
Січень 2019р
ID:
826754
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.02.2019 07:17:30
© дата внесення змiн: 22.02.2021 11:46:24
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чарівна краса справжнього кохання ця прекрасна проза!Майстерно передано щирі,ніжні почуття!Дуже сподобалося!Радий що двоє закоханних знайшли щасливу долю! 
Дуже гарна проза! 
