На вулиці - холодно,
там мокро та сіро.
Там перспектива не має
бажання зникати.
Ти знаєш - люди
здаються хворими й постійно
не приймають у серце поняття,
що час не буде стояти.
Дні ж бо - минають,
і Всесвіт не спить.
Прокинься сьогодні
моменти шукати.
Час, він ще та сука,
яка постійно летить:
крізь простір, крізь діри,
стаючи чужим словом - вбивати.
Тримай свою свічку,
щоб холод спадав,
на вулиці тьмяно й похмурість
з'їдає.
Прокинься сьогодні,
щоб ти не чекав,
для тебе перспектива поволі
зникає.
