МОЯ УКРАЇНА
Мережені хмарами далі,
Дніпро, і пісні солов'я,
і хвилі полів золотаві.
Це все – Україна моя.
Рушник, і червона калина,
і хліб запашний на столі.
Це – наша квітуча країна,
найкраща на цілій землі.
Ромашки, барвінок, дзвіночки…
Смереки, ялиці, дуби…
Це – наші Вітчизни куточки,
шо милі мені і тобі.
Церквиця, що кличе до Бога,
і батьківська хата в саду.
Ніколи…ніде… і нічого
ріднішого вже не знайду.
Матусина світла усмішка,
і татове слово просте,
і всипана рястом доріжка,
що знову додому веде.
А цвіту, а цвіту… О диво!
Вернулась лелеча сім'я.
У звичних речах особливо
красива держава моя.
Гопак і гуцульські трембіти,
Карпати й роса на лужку.
Як можна, скажіть, не любити
мою Україну таку?
Тут люди співучі й трудящі.
Тут все, що є любого нам.
Ніколи на світі й нізащо
нікому цього не віддам.
Чудовий вірш! 
