ПРИСВЯТА НЕБЕСНІЙ СОТНІ
Затуманилось небо в чорній скорботі,
молодий козак розстріляний на Майдані.
Застиг час... обірвалась струна у ноті,
голосив Софіївський дзвін на світанні.
''Рабів, до раю не впускають -на волю'',
сказав ,красивий юнак останні слова.
У юрби , краялось серденько від болю,
на очах світу мати втратила дитя.
Падало небо... згасали зорі на снігу...
снайпера куля розстріляла цвіт калини.
Палав і горів Київ у вогні й диму,
тут стояли, у борні сини України.
Злетіли голубом де блаженство Боже ...
де сяє сонце... мирне небо голубе ,
Щоб доторкнутись душею царство Боже,
і в Отця , випросити про життя земне.
Цей молодий козак любив Україну,
за неї віддав ,своє життя пролив кров...
і щоб нас єднала мова солов'їна,
І новий день, приніс злагоду і любов.
Стояв, до кінця ...вірив у перемогу,
щоб подолати яничарів в боротьбі .
I іти за життям, в майбутнє у ногу
і усміхалoсь, дитя на своїй землі.
Горять запалені свічі на Майдані
І схиливши голову скапує свіча,
мати сина жде додому на світанні
виливає море сліз зболена душа.
М ЧАЙКІВЧАНКА
