229* як час минає наш!.. – чи ми минаємо?!.
Я в полоні у миті, що зветься життям.
– Скоро й час мій на Суд… – А недавно, дитя,
Уявляв: і ці дні, й диво-світ – безкінечні!
Та краде швидко все – і навічно – Суддя…
230* весняне, майже іронічне
(на відлуння днів поминальних)
Я з Тобою судитися стану, Творець,
І за скупість Твою, і за днів цих вінець:
Сам у вічній нудьзі споглядаєш за світом,
А Касьяну вже тешеш на гріб камінець!
231* з просвітлення: Адамові печаті…
Хочеш – вір одному, а чи сотні богам,
Чи безбожником будь, як Вольтер чи Хайям,
Та в останній свій день станеш прахом, Касьяне.
– А «душа»? – все розтане, як вранці туман…
232* покаяльне:
«що ж шукав так далеко? – а радість життя була в Жінці!..»
Я ходив до «отців» на Афон, у самітників істин шукав,
На Христовій землі сповідавсь, до святого каміння припав –
Раптом спів солов’я, запах трав і червневої ночі цілунок
Нагадав: «Є любов – їй молись!» – А боги? – викинь їх із забав!
***
і мої вам шанування, але засторога: я мало слів народив у цей світ, і думок, і чогось гарного, то лише або роздуми над почутим, аби запитання до своїх душевних мук.
тож першоджерела потрібно шукати у віках, бо і я там шукаю їх, адже скільки є на землі людина - стілдьки й питання ці та думки тривожать і виливаються у слова...
да, экклесиастика... а ведь честно написал, как чувствовал, ныне это не приветствуется, мне понравилось очень, ценю честность, и в поэзии, и в человеке.
дякую за співдумки, розуміння, пане Володимире, щиро дякую.
а про правду та чесність - так роки вже зобв"язують, а якщо порахувати, як прийшлося ходити і битим бути - то мені майже стільки, як і динозаврам.
тож - як не прикро, але маю говорити або правду - або мовчати. навіть у таких темах, де звучить слово релігія, віра, бог, правда життя... - і нехай вона буде лише моєю правдою - а світ має право мати свою
ну соь, знову буде мені сором: я не проти бути правнуком цього чоловіка - ой як би хотілося! - але ж яка висока планка, не по моїх плечах-силах-вміннях!
але при такому зиченні, при довгих літах у радості-щасті-мирі - буду старатися говрити якщо не високим словом поезії, то щирим словм правди.
і переспів чинити, і совє народжувати, і відлуння ловити - добрим, простим, щирим словом.
миру та спокою Волині і Святій землі, вашому місту та серцю, Оленко!
ще не бунтар, але якби з кимось гуртом - то став би на барикади.
втома.
і від днів, і відж длумок інколи, і від неправди та несправедливості світу сього...
мої шанування вам!
Насправді Вольтер не був безбожником - то нас свого часу так неправильно вчили. Він був деїстом і вважається основоположником деїзму: тобто визнавав Творця, але не належав до якоїсь певної релігії.