Мале кажаненятко
Між мамою і татком
На гілочці висіло,
Бо спатоньки хотіло.
А мама-кажаниха
Співала сину тихо:
-Засни моє дитятко,
Маленьке ангелятко.
На небі сонце сходить.
Сонька за руку водить,
До самої вечері
Ти спатимеш в печері.
Ми з нашої любові
Пошлем сни кольорові,
Щоб ти зростав щасливим,
Найбільше наше диво.
І снились каженяті
Яскраві і крилаті
Дитячі щирі мрії
І вітри степовії,
Й яскраве жовте сонце
У нього на долонці,
Барвисті трави-квіти,
Що змушують радіти,
А поряд мама й тато,
Що сина вчать літати,
Метелики чудові
І рибки кольорові.
А як сховалось сонце,
І вечір охоронцем
Прийшов, збудив малого,
Не видно вже нічого,
Мале кажаненятко
З матусею і татком
Літало понад полем.
Все різнокольорове,
Таке, мов з його сну,
Ввижалося йому.
