Про нас говорили - ідеальна пара,-
Стрункі і високі, красиві, як квіт,
Дякували долі, що нас об"єднала,
І для нас з тобою став рожевим світ...
Жили працювали і були щасливі,-
Двох синів і доню народили ми,
Все було цікаво, сонечко світило,
І на нас похожі діточки росли...
Усе було добре, дітки підростали,
І ми не чекали з тобою біди,
Незалежність краю з радістю зустріли,
Мрії і Надії нас вперед вели...
Що тоді творилось важко зрозуміти,-
Все навкруг гриміло, все навкруг гуло,
Ми не розгубились, труднощі долали,
Хоч і дуже важко нам, як всім було...
У той час і діти сім"ї утворили,
Ми як у лещатах стиснуті жили,
Було дуже скрутно, зарплат не давали,
А тут і онуки до нас "припливли"...
Та ми не здавались, вихід десь шукали,
Нас ніби загнали у глухі кути,
В вихідні і свята соняхи сапали,
Ще й овочі й фрукти продавали ми...
Та всі негаразди з часом все ж минали,
Ми вже й не чекали якоїсь біди,
Раділи онукам, співанки співали,
Крутились як дзиги і туди, й сюди...
Та біда нежданно нас вже відшукала,
Синочок на шахті загинув тоді,
Через кілька років й невістки не стало,
Чимось не вгодили ми своїй судьбі...
Вже багато років і тебе немає,
Я одна лишилась на довгі роки,
Живу в нашій хаті, сумую звичайно,
У своїй країні, на своїй землі...
Про нас говорили - ідеальна пара,
Та на жаль минуло це давним-давно...
Є що пригадати, старість нездоланна,
Та я не жаліюсь на світ все одно...
