Ой, не шуми, мій вітре, хай дуб спочиває,
Хай торішнє листя стиха опадає.
Хай дрімає тихо у дужім спокої,
Щоб омолодитись з весною в запої.
У зелень убратись у високій кроні,
Бо світ біля нього весь, як на долоні.
Величаво-гордо він стоїть в окрузі
І лиш б’є поклони калині в напрузі.
Бо краса тендітна вчарує любого,
Тріпочеться серце в дуба ошатного.
Заспіває зрання соловей їм щемно,
Не летіть, роки ж, ви, не летіть даремно.
12.02.19
Вспомнилась встреча Андрея Болконского со старым дубом Всё же дуб осенью и дуб весной - это две большие разницы!
Вобщем, спелась ты, Валюшка, с классическим Львом!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Подивилась би я, хто від такої дружби хотів би відмовитись! Дуб же дубом залишається завжди, мимовільно своєю величчю полишить про себе у серці сліди! Дякую, Світланко!
Амелин відповів на коментар Фотиния, 19.02.2019 - 21:27
У-у-ду ничего в 3-й стр.? Или как песня, то пойдёт? (Помню-помню, что у меня тоже такой же "Учкудук" был )
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спробувала змінити "у" на "і в" та, наче не йде, певно, хай учкається... Дякую, Сергію!
Фотиния відповів на коментар Амелин, 19.02.2019 - 21:39
Дак объясняется же строчкой ниже: "з весною в запої" поэтому простительно Болконский вааще свой дуб по весне не узнал
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Під час запою, можна, багато чого понаперепутувати.