Звернення до друзів
Не судіть мене строго, колеги,
Все, що міг без жалю віддавав,
Хай залишаться вам обереги
Не завершених всіх моїх справ.
Не кривив я душею між вами,
Свято вірив у що присягав,
Всім чим міг, і добром і словами
У хвилину важку помагав.
Я ділився журбою і горем,
Силу волі в борні гартував,
Я ходив і землею, і морем,
Але дружбу за все цінував.
Там де їду також живуть люди,
Може й там чужина не для всіх,
Але так вже як з вами не буде,
Сам приймаю на душу цей гріх.
Не судіть і провини пробачте,
Важко скрити в очах скупих сліз,
Не тужіть, не горюйте, не плачте,
Бо у серці надлом чи надріз.
Побажайте добра у дорозі,
Як не гірко – прощатися час,
Там душа моя буде в тривозі,
Там мені бракуватиме вас.
