пробивши подивом зухвалим
вже півгодини як чужу_
дух вистояв, а тіло впало_
окресли поглядом межу_
воскресне чи спочила в бозі
до краплі вичавлена хіть_
сліди звитяги на підлозі,
набрякла першим словом мить_
ця руйнівна, стерильна тиша,
холодний маятник вагання,
шкребуть по дну сумління миші,
синхронізуючи зітхання_
дух вистояв, а тіло впало,
відмерехтіли білі плями,
зі стріх потроху накрапало,
збиралися до дня нестями_
хрест мнемотичний на долоні,
байдужа посмішка на вдачу,
вуста зів’ялі та солоні,
завершений гештальт побачень_
