Все, що тривожить струни у душі,
Ляга рядком в написанім вірші,
Все чим радію, злюся, чи сумую,
У новім вірші знову заримую.
На розгляд ваш в мережу викладаю,
Думки свої між люди відпускаю….
Хоч розумію , слово не броня…
Та мабуть, така стежечка моя…
Росте недружелюбців знову зграя,
Комусь же моє слово дошкуляє?!
Хоч не пишу посади, імена,
Та мабуть знову хтось себе впізна?!
І тільки той хто пух на рильці має,
Ці образи на себе приміряє.
А потім в мою сторону сичить)
І намагається хоч якось укусить)
Дарма, бо у мені багато перцю,
І полум’я ще не бракую серцю,
І думка не нав’язана , моя.
Тому писати далі буду я!
Тут не побачите посади, імена,
Ну, а як хтось усе ж себе впізна,
То просто в яблучко поцілила я знову,
Хоч ні не я… З душі моєї слово!
дякую)
