Десь панікує море
Б'ється об береги,
Гаснуть останні зорі,
Світанок вривається в сни.
Ти відкриваєш очі
Й "не з тої ноги" встаєш.
Хоча собі кожної ночі
Чітку обіцянку даєш:
"Цей рік вже буде кращим,
Завтра ти йдеш до мети!"
Сьогодні ж ти був ледачим,
Бо встав "не з тієї ноги".
І так день за днем минає,
Та й час пролітає дарма.
А в тебе все часу немає,
Бо клята "не та нога"!
З-за обрію виглядає
Сонця вогняний край.
Літній мусон стихає.
Ти п'єш зелений чай.
Мало не захлинувся -
Мрії свої згадав!
Пізно ж ти схаменувся...
Рік твоїх планів минав.
Ми часто відмовки шукаєм,
Для цілей в нас часу нема.
Та час - це єдине що маєм.
Така аксіома проста.
