Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Андрій Толіч: Я палю лиш тоді… - ВІРШ


Андрій Толіч: Я палю лиш тоді… - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1

Пошук


Перевірка розміру




Я палю лиш тоді…

Я палю лиш тоді як складаю вірші Вогник мій животіє далеко з балкону І зливається з жаром інших вогнів Людей без сну, тих що люди до скону Крізь морок і важкість довгих ночей Потік крізь шаленства і липкого смутку Ми мусимо збавитись від зайвих речей Які перетворюють кисень на трутку Ми мусимо, певно, це важко для всіх Взять розуміння себе як множину Не нищену осіб, не биту в поріг А власним ім'ям оповиту людину І вірити завжди, що Вогник горить І знати напевне, що лише не годину А час, поки ти зігріватимеш мить Й коли ти не братимеш за ката провину Бо гріх на роду залишається всім І всім нам за свій відповідь тримати І з вогником правди з балкону своїм Віршами переконання свої оберігати...

ID: 821008
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 11.01.2019 20:27:14
© дата внесення змiн: 11.01.2019 20:27:14
автор: Андрій Толіч

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (34)
В тому числі авторами сайту (4) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.

Нові твори