Знов насипало мрій, немов листя в саду,
І думки повсідалися на гілля айви
Тихо впавша троянда грудьми в лободу,
Не спроможна на ноги підвестись до весни.
У засохлій траві під деревами сплять
Розхристані думи і розсудливі плани,
А над полем кружляє стурбований грак,
Для горіха шукаючи місце на мапі.
Лиш дзьобаті лелеки в Єгипті давно,
Десь на нільській акації молодь навчають,
Як їм вижити в світі, як звити гніздо,
На своїй мові предків урок викладають…
А в нас знову мрячить, заховався дощ в сніг,
І негода з айвових дерев лізе в душу,
Якби цвіт хризантем врятувати я міг,
І зігріти тіла їх тендітні у стужу.
Ви пробачте мені, захистити не зміг,
Прошепочу в саду, доторкнувшись до теми,
У людей, як і в квітів, життєвий є біг-
День народження й смерть…Розв`язання дилеми.
