Я хочу в літо повернутись,
До стиглих вишень доторкнутись,
Щоб бризкав сік прямо в долоні,
З смачних вареників червоних.
Пірнати в воду у ставку,
Ловити рибку золоту.
На сонці мліти засмагати,
Онуків плаванню навчати.
Наскибить в миску кавуна,
Ото таврійська смакота.
Та диню згристи до шкуринки-
Це не банан, не апельсинка.
Щоб в холодочку -літнє диво,
З таранею ділити пиво.
В шезнонзі книгу почитати,
Та в нарди з друзями пограти.
Упасти в сіна запах терпкий,
Лічити зорі в літнім небі.
Там рано-вранці на зорі,
Першим почути ку-ку-рі.
Вдихнути зрілий хліба дух-
У поля я один із слуг.
Радіть,́ що Бог послав врожай,
У моє поле, у мій край.
Тут влітку репалась земля,
Тоді я інше промовляв.
Та й дихалось як у парній,
Тому хотілось до зими.
Тепер сто раз волаю:"Ні".
Так хочу літа у вікні,
Літа в смородині, в малині,
Тільки не зайцем в хуртовині.
Я хочу в літо полетіти,
Туди де квітнуть мої квіти,
Росу збирати у долоні,
Лишитись в літньому полоні.
Воно повернеться навіть швидше, ніж здається, і тоді знову скаржитимемося на спеку)
Ми, люди, такі дивні істоти 
