А на півдні так зорі низько -
можна легко зібрати жменьку.
Вітер, справжнім вітрилом так близько
надимає штору біленьку.
Відчуття нереальних містерій.
Навкруги - ні душі, лиш море,
що шепоче у тиші ночі
тиху сповідь своїх історій.
Наді мною безмежний космос -
не охопиш красу зіркову.
Місяць колесом жовтим уголос
вже співає зіркам колискову.
Закриваю легенько очі,
заколихуюсь ритмом моря,
а мелодію літньої ночі
змінить скоро зоря ранкова.
Що погасить зірок гірлянду
у безмежних небесних далях...
"Я цілую твою троянду", -
смс-ку крізь сон читаю.
"Політала і повертайся!" -
підпис дивний - "Це я і....Космос".
Посміхаюсь:"Не переймайся,
я вже тут! Це вже мій голос".
І, можливо, принесений вітром
нереальний чи трохи казковий,
на вустах трояндовим цвітом
цей цілунок невипадковий.
Дякую! Підняли настрій своєю "філософією"...
