Зустрів сороку враз їжак. Йому жалітись стала:
- Складне життя, бо хижий світ! - Сварити всіх почала.
- Ну з ким дружить, як звірі тут німі, тупі, жорстокі?
Борсук гнилий, а лось лихий. Косулі косоокі.
Бобри крадуть. Невдаха – рись. Ведмідь - ще те ледащо.
Куниця зла, стара карга. А вовк і лис не краще.
Сова сліпа. Кабан, як пан. Не хоче навіть слухать.
А заєць вічно шасть в кущі. Лиш хвіст стирчить і вуха.
Ворона хитра і скупа. Ну як же нам дружити?
І ти, малий, таки дурний. Не вмієш, хлопче, жити.
Зітхнув їжак, всміхнувся їй. І каже: - Так буває.
Напевно, робиш щось не так. А що - сама не знаєш.
У мене сотні голок є, та я, зазвичай, проти
Зробити боляче комусь, когось за щось вколоти.
Образи словом чи дурним не раз когось уколем.
Карає доля за таке слізьми, нещастям, болем.
Мудро! 
