Виктор Залевский Есть ночи, что потом не повторить
Є ночі, що, на жаль, не повторити,
Хоч неповторністю вони і цінні.
Вони дають наснагу далі жити,
А не понуро скніти в животінні...
Їх пам'ять потім зберігає довго ,
Хоч воскрешати наміру не маєм.
Інтимність не довіримо нікому,
І чесність друзів не перевіряєм.
На сповіді, як гріх, я не згадаю,
Ту радість, захват той несамовитий...
Шкода лише: солодкі втіхи раю,
Одну таку не можуть замінити.
Оригінал:
Есть ночи, что потом не повторить.
Их суть, увы уже неповторима.
Они даються, чтоб хотелось жить.
Но и уходят непоколебимо...
Потом, подолгу, в памяти храним,
Хоть воскрешать и не намереваясь.
И их интимность доверять другим,
Не станем мы, их честностью спасаясь.
И в исповедь я не включу как грех,
С тобою, ту, неистовую радость...
И только жаль, что сотнями утех
Не заменить одну такую СЛАДОСТЬ.
Гарний оригінал можна і перекласти гарно 
