Зазеленіли скошені луги.
Кінь засміявся сміхом непідкутим.
Шлях розтягнувсь удалеч рваним путом.
Ріллею підкріпилися плуги.
Ріка свої пізнала береги.
Вцілілий дуб стояв цілком забутим.
Недовго іскрі сперечатись з трутом.
Марніє даль від спраги та юги.
Усе, що заповідане віками,
Чекає спадкоємця, щоб тоді
Зробилися чужинці свояками,
І кревні почужалися в оселі.
Снопи у перевеслах молоді.
Зернині тепло в спадщини постелі.
Рыгор Барадулін
Палыновыя санеты: Санет 28
Зазелянелі даўнія лугі.
Конь засмяяўся смехам непадкутым.
Шлях развінуўся разарваным путам.
І араллёй паснедалі плугі.
Рака свае пазнала берагі.
Дуб ацалелы высіцца магутам.
Нядоўга йскрынцы рахавацца з трутам.
Марнее даль ад смагі і смугі.
Усё, што запавешчана вякамі,
Чакае спадкаемцу, каб яму
Зрабіліся чужынцы сваякамі
I крэўнікі халодна ачужэлі.
Сноп на таку не дзякуе вязьму.
Зярнятку цёпла ў спадчыннай пасцелі.
