Заплітаю думки, одягаю у рими слова,
Справедливості ради терзаю надломлену душу.
Ще не вмерла надія, ще віра у серці жива,
І тому я цей хрест до кінця донести мабуть мушу.
Часом тяжко бува, проти течії борсатись знов,
За спиною уїдливий сміх і зміїне сичання.
Наче круг рятівний помагає йти далі любов,
Все вперед і вперед, відігнавши свій сумнів – вагання.
Так створив мене Бог. На бунтарстві замішане тісто.
Куди йти, що робити – вирішувать тільки мені.
І бува від протестів у серці задушливо – тісно,
Я згораю, і знову народжуюсь в правді - вогні.
Заплітаю думки, одягаю у вірші слова,
Відпускаю між люди, без остраху їх і жалю.
Ще не вмерла надія, ще віра у серці жива,
Хоча часом здається над прірвою знову стою…